моя мрія - Україна і розпад Росії

Декілька років тому, я мріяла про те, що я закінчу університет, буду журналістом, матиму коханого, а згодом сім«ю, займатимусь улюбленою справою і житиму у спокійній державі, де крім заказушних мітингів нічого не відбувається… Я і подумати не могла, що в свої молоді роки, я переживу Революцію справжню із кров»ю та жертвами і моя і без того ранима душа буде розриватись від болю за свою Батьківщну, яку рватиме на шматки Росія… Для мене тоді, як для спортсменки, яка боролась за Україну та захищала честь своєї області, було нормальним спілкуватись із різними людьми, із різних країн, в тому числі і із Росії, але я не могла подумати, що тоді люди, які любили Україну, будуть мені говорити, що я " шлюха бандеровская, укроп, бандєровка" і таке подібне, ах ну да, а ще я "єм на завтрак обєд і ужин младенцев і запіваю єто всьо кровью" от що мені доводиться чути в останні часи про себе від людей, яких раніше вважала друзями… потужна інформаційна війна, яка розгорнута у всіх без виключення російських ЗМІ ( проукраїнські поговоримо пізніше) поїдає мозок суспільства та налаштовує громадян держави проти українців… але зараз не про це. повернемось до мрій, очікувань та розщарувань... 
2013 підходив до свого завершення, тоді я вже працюючи журналістом думала, ну от моя одна із найнайнайзапекліших мрій здійснилась… але те, що далі мало статись, мені навіть у найстрашнішому сні не могло наснитись… Ми всі палко очікували підписання асоціації з ЄС, ми всі вірили, що ми станемо Європейською країною, хоча б на папері, що " лєгєтімний" не зрадить… але… він відмовився... 
Тоді я і ще купа журналістів, простих людей, студентів вийшли на Майдан у знак протесту… ми думали він підпише, ми мали надію… і її у нас відібрали найгіршим способом… і це не тому, що «лєгєтімний» відмовився підписувати, а тому, що звірськи були розігнані та побиті студенти, це тому, що застосували силу проти беззахисного народу… в ту ніч я могла потрапити під роздачу… за волею обставин поїхала з Майдану близько 2-3 години ночі, була втомлена, бо за останні дні спала мабуть 4 години… а коли на ранок прокинулась була шокована неймовірно… у мене не було слів… мене огорнула туга, на обличчі прокотились сльози і мої мрії про спокійний рік розбились, мов ледяне серце, яке з усієї сили кинули об цемент і воно розлетілось  на маленькі шматочки… той день я для себе назвала «чорним» і початком боротьби за Незалежну Україну... 
Я спокійно ходила на Майдан, час від часу беркутівці звірськи  робили свої напади, але їх вдавалось відбивати… Майдан поступово розширився і там було весело… Прийшов новий рік, я поїхала додому, найголовнішим бажанням в той період було — щоб «легетімний» подав у відставку але йшов час івін схоже не збирався цього робити… пролилась перша кров. якщо сказати, що було тоді важко — то це нічого не сказати… тоді було надважко усвідомлювати це все... 
Прийшов лютий… я вже працювала в іншій організації журналістом і наш офіс знаходився на Європейській площі…
18 лютого я вранці приїхала на роботу… працювала… я ніколи не могла тоді собі уявити, що таке взагалі можливо… звірства беркутівців перейшли в крайні міри. вони гамселили людей як м«ясо… прибігши в редакціюя була в шоковому стані… а далі почалось. уточнення по загиблим… загиблі. застрелені забиті… в цьому шумі я не могла нічого думати… серце стискалось, але потрібно було тримати себе в руках…
На наступний день я прийшла до тями на мить… мені хотілось ридати від болю… що з моєю країною… навіщо вбивати людей… а заблих було вже багато, кругом стрілянина… і прийти до тями дедалі важко було…  
Я приїхала додому і моя подруга мене приводила до тями… заспокійливими і як тільки могла… мої очі були червоними від сліз я плакала декілька днів і не пам»ятаю як я тоді існувала…
І, здавалось, от вона перемога зрадник України втік, по суті Майдан переміг… і от наступить мирне життя і спойне і ми будемо щасливими. але ні...
Без оголошення війни расєюшка напала на мою країну, мою таку любиму Україну… і роздирає її на шматки... 
Але ж з історії відомо, що Україна ніколи не здасться кату, а буде боротись за себе… і уже багато фактів боротьби відомо… а Росія як і Радянський союз розпадеться на шматочки і що далі з нею буде невідомо… особисто я думаю, що Україні недовго залишилось страждати від такого ката…
 Бо ми — одна дружня Нація, яка вміє постояти за себе, навіть перед темрявою ) 
 

2 коментарі

Елена Огородова
Странные мечты «розпад Росії»… Бойтесь подобных желаний. Чтоб не дай Бог, разваливаясь, империя не похоронила под своими обломками и других, кто рядом. Лучше уж пусть них будет смена власти нормальным путём и вменяемый президент. Наши проблемы не только из-за России.
Мар
Пані Олено, я поважаю Вашу думку, проте як показують історичні події Росія — ніколи не відчепиться від України, а буде продовжувати її душити. навіть взяти вчорашні заяви нинішнього президента цієї країни. почитайте, там багато цікавого… тому я висловила свою думку, на яку маю законне право… і моя думка така, що навіть за іншого президента політика у відношенні до України не зміниться, бо вже така вона Росія… я не боюсь подібних бажань, тому, що ця країна — країна- агресор, яка напала на мою Країну, при чому дуже підло, яка відверто бреше своїм людям і світовій спільноті, виступає головним спонсором терористів на Сході України.
Останній раз відредаговано
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте