Люди - це краплини у життєвому потоці
Сьогодні в Києві дощить… як же я обожнюю такі моменти..
На вулиці дощ… бігала по вулиці з парасолею, в надії врятуватись від дощу, але зараз літо, дощ теплий і повітря свіже, а під парасолею можна і восени побігати, адже тоді дощі холодні і дні якісь сіруваті… на одну мить я закрила свою парасолю, застигла на декілька хвилин, маленькі крапельки впали мені на волосся, руки, обличя… яка це насолода гуляти під дощем… але довго не прогуляєшся, адже попереду ще цілий робочий день… знайшла в кв«ярню, замовила латте, і крізь вікно спостерігаю за метушнею, крізь вікно проглядається така картинка: на вулиці, як на диво, бігає дуже мало людей, а маленькі крапельки дощу падають на землю і розбиваються об неї, тільки уявіть собі, маленька крапелька народилась і через кілька хвилин вона вже „мертва“… багато таких крапель утворять калюжу, в яких люблять бавитись маленькі діти...
люди живуть роками, але тільки справжні труднощі можуть об»єднати їх у таку калюжу, а можливо й в Океан...
Цікаво, що у людей все інакше… Нам роками можуть спустошувати душі, розбивати серця, а ми далі живемо… Ми розбиваємось об скелі кохання, але продовжуємо жити спустошеними та розбитими… з часом відновлюємо сили, емоційний стан, стан душі, стаємо сильнішими морально і фізично… але глибокі рани залишають великі шрами… шрами на душі і серці, а ,іноді, і на тілі...
У нас, людей, є схожіть та відмінність з каплями, ми теж живемо і розбиваємось, але на відміну від крапельок, ми гинемо частково… шматочками, але от коли твоя душа і серце розтерзане вкрай, тоді можна і померти, не фізично, а любовно…
З часом може знайтись людина, яка змусить твоє серце битись все частіше і частіше, ні це не аритмія, чи ще якась пєчалька з серцем, не потрібно порівнювати закоханість і проблеми з серцем, адже останнє, може закінчитись печально, а не романтично...) Це людина, з якою тобі не буде страшно, навіть гнатись нічним містом в авто, а спідометр показуватиме далеко за 100 км/год це людина, з якою ти будеш зустрічати світанок, при чому лежачи на його руках і щось белькотіти в сонному стані, це людина з якою тобі не будуть снитись жахи… це людина, яка буде найкращою в світі)))
гарного вам дощового настрою… плутані думки — це моя тема ))))
На вулиці дощ… бігала по вулиці з парасолею, в надії врятуватись від дощу, але зараз літо, дощ теплий і повітря свіже, а під парасолею можна і восени побігати, адже тоді дощі холодні і дні якісь сіруваті… на одну мить я закрила свою парасолю, застигла на декілька хвилин, маленькі крапельки впали мені на волосся, руки, обличя… яка це насолода гуляти під дощем… але довго не прогуляєшся, адже попереду ще цілий робочий день… знайшла в кв«ярню, замовила латте, і крізь вікно спостерігаю за метушнею, крізь вікно проглядається така картинка: на вулиці, як на диво, бігає дуже мало людей, а маленькі крапельки дощу падають на землю і розбиваються об неї, тільки уявіть собі, маленька крапелька народилась і через кілька хвилин вона вже „мертва“… багато таких крапель утворять калюжу, в яких люблять бавитись маленькі діти...
люди живуть роками, але тільки справжні труднощі можуть об»єднати їх у таку калюжу, а можливо й в Океан...
Цікаво, що у людей все інакше… Нам роками можуть спустошувати душі, розбивати серця, а ми далі живемо… Ми розбиваємось об скелі кохання, але продовжуємо жити спустошеними та розбитими… з часом відновлюємо сили, емоційний стан, стан душі, стаємо сильнішими морально і фізично… але глибокі рани залишають великі шрами… шрами на душі і серці, а ,іноді, і на тілі...
У нас, людей, є схожіть та відмінність з каплями, ми теж живемо і розбиваємось, але на відміну від крапельок, ми гинемо частково… шматочками, але от коли твоя душа і серце розтерзане вкрай, тоді можна і померти, не фізично, а любовно…
З часом може знайтись людина, яка змусить твоє серце битись все частіше і частіше, ні це не аритмія, чи ще якась пєчалька з серцем, не потрібно порівнювати закоханість і проблеми з серцем, адже останнє, може закінчитись печально, а не романтично...) Це людина, з якою тобі не буде страшно, навіть гнатись нічним містом в авто, а спідометр показуватиме далеко за 100 км/год це людина, з якою ти будеш зустрічати світанок, при чому лежачи на його руках і щось белькотіти в сонному стані, це людина з якою тобі не будуть снитись жахи… це людина, яка буде найкращою в світі)))
гарного вам дощового настрою… плутані думки — це моя тема ))))
0 коментарів