Чи варто журналістам іти в політику?
Минулого року ми стикнулись із тим, що журналісти ідуть в нардепи… для мене це було шоком, але думки і відчуття того, що вони можуть зламати систему не покидали мене до того часу, поки не почала глибоко роздумувати над цією темою.
Ряд доволі відомих журналістів, які раельно «мочили» систему Януковича, які показували як грабує нас влада, які мільярди вона собі кладе до кишень обдираючи нас, звичайних платників податків, пенсіонерів… Але першим же шоком стало те, що на одному із телеканалів один із відомих журналістів висловився про те, що депутатам треба піднімати зарплату, адже ці «слуги народу» не можуть прожити на 6000 тисяч гривень… як так? ця зп = 6 прожитковим мінімумам звичайного пенсіонера, тобто пенсіонер може прожити на тисячу гривень в місяць, але хіба то називається прожити?? а депутат ні..
журналіст обгрунтував це тим, що на роботі журналіста він отримував більше… ну якщо тебе так цікавлять гроші — то навіщо іти в політику?!!! працюй далі і заробляй свою 10 в місяць… а якщо вирішив іти- то не скигли...
За такі слова дуже багато моїх колег уже висловились… але депутатам все-таки зарплатню підняли...їм же більше треба, бо відкати відкатами, бо бабло за голосування- це ж неофіційне бабло, а треба шоб усьобуло по «закону» «ПО ЧЕСНОМУ» , це щось накшталт лозунга Порошенка — «Жити по новому»..
я почала роздуми, а чи варто журналістам взагалі пхати носа в депутатське діло, мається на увазі про те, чи варто туди іти…
Якщо ти чесний журналіст — то свою кар"єру ти будуєш на крові і поті, своєму ж… а якщо чийсь проект- то не важливо яку ти статтю написав, важливо лише те, де її опублікували і під яким соусом подали..
Отже, розповім на своєму прикладі, журналістом я почала працювати в 18 років, все починалось із каналу 1+1, за 3 роки роботи не на цьому каналі, бо за ці роки я встигла змінити багато телеканалів. огранізацій і інформагенст, я стала відома як журналіст тільки у своїх кругах… На власному досвіді я кожного дня переконуюсь, яка це пекельна праця, працювати в медіа....
По -перше — ти постійно під прицілом у поганих дядьків, яких не зупинить навіть кримінальне покарання за замах на твоє життя, погрози і т.д. якщо ти напишеш щось не так…
по друге, ти працюєш ночами, днями, тижнями, місяцями без відпочинку, щоб досягнути якоїсь певної цілі і стати відомою і реально крутою журналісткою…
Ти дуже довго працюєш над своює репутацією, щоб не впасти обличчям в грязюку..
Точніше ти прцюєш над репутацією роками… а коли йдеш у політику- то ти перекреслюєш всі роки праці… ти стаєш «недодепутатом» цю фразу ми чули від одіозногоолігарха Коломойського, і, напевно, здогадуємося на чию адресу…
То чи варті ті роки праці, які ти заробляв кров«ю і потом, якогось крісельця в Раді?? я вважаю, що ні… не варті ті відкати, які тобі дають за голосування, зараз я не маю нікого на увазі, твоєї репутації… Чи варто навмисно мокати себе обличчям у таку грязюку як політика і ставати ще одним „презервативом“? я думаю, що ні..
Сказати, що ті журналісти змінили щось у системі я не можу, адже „живемо ми дійсно по новому“
у нас шалено піднялись ціна на газ, світло, воду ( комунальні послуги), середня ціна зараз по Києву плати за КП становить від 1000 грн і вище… продукти в магазинах здорожчали навіть не у рази, а у 3-4… те саме на одяг, взуття і інші засоби… Що змінилось?! Ніяких позитивних змін за рік я не побачила… зато наші депутати дозволяють собі літати за кордон на відпочинок, конференції і все таке…
Нажаль в Україні в політику ідуть ті- хто хоче набити собі кишені, а не допомогти народові вилізти із ями, яку політики приготували для нас...
Але я зажди вірю, що у ВР прийдуть люди, які будуть думати про народ, щоб йому було комортно і щоб наші бабусі, дідусі могли дозволити собі на старості подорожувати, а не рахувати копійки… ходити на проплачені мітинги, щоб отримати тих 80 грн, чи торгувати останніми книгами та речами… або того гірше сидіти голодними і їсти хліб із водичкою, бо на інше немає грошей…
Ряд доволі відомих журналістів, які раельно «мочили» систему Януковича, які показували як грабує нас влада, які мільярди вона собі кладе до кишень обдираючи нас, звичайних платників податків, пенсіонерів… Але першим же шоком стало те, що на одному із телеканалів один із відомих журналістів висловився про те, що депутатам треба піднімати зарплату, адже ці «слуги народу» не можуть прожити на 6000 тисяч гривень… як так? ця зп = 6 прожитковим мінімумам звичайного пенсіонера, тобто пенсіонер може прожити на тисячу гривень в місяць, але хіба то називається прожити?? а депутат ні..
журналіст обгрунтував це тим, що на роботі журналіста він отримував більше… ну якщо тебе так цікавлять гроші — то навіщо іти в політику?!!! працюй далі і заробляй свою 10 в місяць… а якщо вирішив іти- то не скигли...
За такі слова дуже багато моїх колег уже висловились… але депутатам все-таки зарплатню підняли...їм же більше треба, бо відкати відкатами, бо бабло за голосування- це ж неофіційне бабло, а треба шоб усьобуло по «закону» «ПО ЧЕСНОМУ» , це щось накшталт лозунга Порошенка — «Жити по новому»..
я почала роздуми, а чи варто журналістам взагалі пхати носа в депутатське діло, мається на увазі про те, чи варто туди іти…
Якщо ти чесний журналіст — то свою кар"єру ти будуєш на крові і поті, своєму ж… а якщо чийсь проект- то не важливо яку ти статтю написав, важливо лише те, де її опублікували і під яким соусом подали..
Отже, розповім на своєму прикладі, журналістом я почала працювати в 18 років, все починалось із каналу 1+1, за 3 роки роботи не на цьому каналі, бо за ці роки я встигла змінити багато телеканалів. огранізацій і інформагенст, я стала відома як журналіст тільки у своїх кругах… На власному досвіді я кожного дня переконуюсь, яка це пекельна праця, працювати в медіа....
По -перше — ти постійно під прицілом у поганих дядьків, яких не зупинить навіть кримінальне покарання за замах на твоє життя, погрози і т.д. якщо ти напишеш щось не так…
по друге, ти працюєш ночами, днями, тижнями, місяцями без відпочинку, щоб досягнути якоїсь певної цілі і стати відомою і реально крутою журналісткою…
Ти дуже довго працюєш над своює репутацією, щоб не впасти обличчям в грязюку..
Точніше ти прцюєш над репутацією роками… а коли йдеш у політику- то ти перекреслюєш всі роки праці… ти стаєш «недодепутатом» цю фразу ми чули від одіозногоолігарха Коломойського, і, напевно, здогадуємося на чию адресу…
То чи варті ті роки праці, які ти заробляв кров«ю і потом, якогось крісельця в Раді?? я вважаю, що ні… не варті ті відкати, які тобі дають за голосування, зараз я не маю нікого на увазі, твоєї репутації… Чи варто навмисно мокати себе обличчям у таку грязюку як політика і ставати ще одним „презервативом“? я думаю, що ні..
Сказати, що ті журналісти змінили щось у системі я не можу, адже „живемо ми дійсно по новому“
у нас шалено піднялись ціна на газ, світло, воду ( комунальні послуги), середня ціна зараз по Києву плати за КП становить від 1000 грн і вище… продукти в магазинах здорожчали навіть не у рази, а у 3-4… те саме на одяг, взуття і інші засоби… Що змінилось?! Ніяких позитивних змін за рік я не побачила… зато наші депутати дозволяють собі літати за кордон на відпочинок, конференції і все таке…
Нажаль в Україні в політику ідуть ті- хто хоче набити собі кишені, а не допомогти народові вилізти із ями, яку політики приготували для нас...
Але я зажди вірю, що у ВР прийдуть люди, які будуть думати про народ, щоб йому було комортно і щоб наші бабусі, дідусі могли дозволити собі на старості подорожувати, а не рахувати копійки… ходити на проплачені мітинги, щоб отримати тих 80 грн, чи торгувати останніми книгами та речами… або того гірше сидіти голодними і їсти хліб із водичкою, бо на інше немає грошей…
5 коментарів
я висловила надію, і я глибоко сподіваюсь, що з часом все зміниться на краще… і не буде бійок у ВР і ніхто не буде мірятися хто кращий… бо такі дії депутатів дискредитуюсь їх як гілку правління, граючи не на їхню руку… країну зміюють не політики, а народ, якщо починати з маленьких справ — то невдовзі вони стають великими і кожен почне задумуватись… колись один із адвокатів Едуард Багіров мені розповів одну історію. правда я не пам«ятаю в яккій це країні. а можливо це навіть легенда… про суддів… коли суддя приходить на свою посаду, не дай Боже його ловлять на хабарі його вбивають і знімають шкіру, якою потім обтягуютьь крісло, на якому сидить суддя.обирають нового, знову хабар, тасама історія… і повірте. наступний вже не буде брати хабарів, бо він сидить на шкірі тих хабарників… я не прихильник вбивств та кровопролиття, але систему змінити дуже важко… а втягнутись у неї дуже просто… але потрібно намагатись, а не лягати під неї… от і все… кожен має займатись СВОЇМ ділом, яке у нього виходить краще за все…