Пам'яті Павлу Шеремету

Сьогодні вранці ніби грім серед ясного неба прозвучала новина: «У Києві підірвали авто Павла Шеремети». 
Першою думою було, підірвали ж авто, з ним має бути все гаразд, але через кілдька секунд клінувши на новину у «Фейсбуці» різкий біль пройшов усім тілом і навернулись сльози. У авто був світило сучасної журналістики, він не вижив… Як? кому вигідно? чому? Новий Гонгадзе? ці питання у мене досі виникають у підсвідомості. 
Що можу сказати про сучасного «метра».
Павло Шеремет вмів дізнатись і розкрутити спікера на найгостріші коментарі та витягнути якомога більше інформації, цікавої та потрібної. Він був безстрашною людиною, яка завжди боролась з системою, а не лягала під неї.  Цікаві інтерв'ю, правда-матка у обличчя сучасного політичного світу, пошуки істини. Він вчив, як треба і як неможна. Він виправляв і допомагав моїм колегам у роботі. Особисто з ним я не була знайома, пересікались тільки кілька разів на різних пресухах, однак любила читати його блог та дивитись телепередачі з його участю, адже так не кожен журналіст може говорити. 

Втрата сьогоднішнього дня — це бліль і сльози, з якими важко боротись. 
Як зазначають журналісти виданя у якому працював Шеремет «Української правди». 

"Ми називали його Пал Героїч. Для нас він був зіркою і метром. Журналістом, тонко відчуває соціальну і політичну канву часу. Людиною, що викликає безумовну повагу.

Він був позбавлений запопадливості. Як і у більшості наших журналістів у нього не було «гена субординації» — і з президентом, і з двірником він говорив однаково шанобливо. Хоча і не без іронії.

Наш Пал Героїч був веселуном, і ніколи не втрачав можливості зробити зауваження з приводу текстів чи новин. Його погляд завжди був «над процесом». Він любив свою професію і щедро ділився професійними порадами і зауваженнями.
Здавалося, для нього не було питань, на які він би не знав відповіді". 
Людина з великої букви, метр журналістики та просто хороша людина. Хай земля буде пухом, наш шановний «метре».